глушитель
ГЛУШИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. спец. Пристрій, що зменшує силу звуку, шуму двигуна і т. ін.
На тракторі.. встановлено глушитель шуму (Лікар. експертиза.., 1958, 31).
2. перен., зневажл. Той, хто перешкоджає розвиткові, вияву чого-небудь.
В наш вік глушителям критики нема пошани! (Горд., 1, 1959, 598).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глушитель — глуши́тель 1 іменник чоловічого роду пристрій глуши́тель 2 іменник чоловічого роду, істота про особу Орфографічний словник української мови
- глушитель — -я, ч. 1》 спец. Пристрій, що зменшує силу звуку, шуму двигуна і т. ін. 2》 перен., зневажл. Той, хто перешкоджає розвиткові, вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глушитель — Глушничка Словник чужослів Павло Штепа
- глушитель — ГЛУШИ́ТЕЛЬ (пристрій, який зменшує силу звуку), ГЛУШНИ́К. У боротьбі з шумом застосовуються різноманітні глушителі, поглиначі та інші пристрої (з журналу); Нині за принципом лабіринту виготовляють глушник для двигунів внутрішнього згорання (з журналу). Словник синонімів української мови