глушитель

Значення в інших словниках

1. глушитель — глуши́тель 1 іменник чоловічого роду пристрій глуши́тель 2 іменник чоловічого роду, істота про особу Орфографічний словник української мови
2. глушитель — -я, ч. 1》 спец. Пристрій, що зменшує силу звуку, шуму двигуна і т. ін. 2》 перен., зневажл. Той, хто перешкоджає розвиткові, вияву чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глушитель — ГЛУШИ́ТЕЛЬ (пристрій, який зменшує силу звуку), ГЛУШНИ́К. У боротьбі з шумом застосовуються різноманітні глушителі, поглиначі та інші пристрої (з журналу); Нині за принципом лабіринту виготовляють глушник для двигунів внутрішнього згорання (з журналу). Словник синонімів української мови
4. глушитель — ГЛУШИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. спец. Пристрій, що зменшує силу звуку, шуму двигуна і т. ін. На тракторі.. встановлено глушитель шуму (Лікар. експертиза.., 1958, 31). 2. перен., зневажл. Той, хто перешкоджає розвиткові, вияву чого-небудь. В наш вік глушителям критики нема пошани! (Горд., 1, 1959, 598). Словник української мови в 11 томах