глуш

Значення в інших словниках

1. глуш — глуш іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. глуш — -і, ж., рідко. Те саме, що глушина. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глуш — ГЛУШ, і́, ж., рідко. Те саме, що глушина́. У глуш залазила [дівчинка] густу, грибочки там знаходила... (Н. Забіла); Еней з Сивілою попхався В пекельную подалі глуш; Як на дорозі повстрічався З громадою знакомих [знайомих] душ (І. Словник української мови у 20 томах
4. глуш — див. глухомань Словник синонімів Вусика
5. глуш — ХА́ЩІ мн. (густий непрохідний ліс, чагарник тощо), ХА́ЩА, НЕ́ТРІ мн., НЕ́ТРИЩА мн., ГЛУШИНА́, ДЕ́БРІ мн., ГЛУШ рідше, ГЛУХОМА́НЬ розм., ХАЩИНА́ діал., БЕ́ЗСЛИХИ мн. діал., ШАЛИНА́ діал. Що далі, то все.. вищі сосни, дикіші хащі (Г. Словник синонімів української мови
6. глуш — ГЛУШ, і́, ж., рідко. Те саме, що глушина́. У глуш залазила [дівчинка] густу, грибочки там знаходила… (Забіла, Промені, 1951, 48); Еней з Сивиллою попхався В пекельную подалі глуш; Як на дорозі повстрічався 3 громадою знакомих [знайомих] душ (Котл. Словник української мови в 11 томах
7. глуш — Глуш, -ші ж. Густо заросшее мѣсто. У глуші, між вербами, капуста погано росте. Лебед. у. Словник української мови Грінченка