глюкоза
ГЛЮКО́ЗА, и, ж. Солодка речовина, вуглевод, що міститься в рослинах, організмі людини й тварин; виноградний цукор.
Глюкоза міститься у великій кількості в соку винограду, у багатьох фруктах, а також в крові тварин та людини (Заг. хімія, 1955, 437);
[Столяренко:] Два дні вливатимете йому [хворому] глюкозу (Голов., Драми, 1958, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глюкоза — глюко́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глюкоза — -и, ж. Солодка речовина, вуглевод, що міститься в рослинах, організмі людини й тварин; виноградний цукор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глюкоза — ГЛЮКО́ЗА, и, ж. Вуглевод, що міститься в плодах, у меді, організмі людини й тварин; виноградний цукор. [Столяренко:] Два дні вливатимете йому [хворому] глюкозу (С. Голованівський); Медсестра після уколу глюкози тримала в згині ліктя ватку (Є. Словник української мови у 20 томах
- глюкоза — 1 (-и) ж.; шк. Вчителька біології. 2 (-и) ж.; крим. Цукор, цукерки. СЖЗ, 31. Словник жарґонної лексики української мови
- глюкоза — глюко́за (від грец. γλυκΰς – солодкий) виноградний цукор, вуглевод групи моносахаридів, безбарвні кристали, солодкі на смак. Міститься в тваринних і рослинних організмах; цінна поживна речовина. Застосовують у кондитерському виробництві, в медицині. Словник іншомовних слів Мельничука
- глюкоза — Моносахарид, гексоз; присутня у всіх живих організмах; гол. джерело енергозабезпечення життєвих процесів, а також материнська субстанція в багатьох сполуках; використовується при лікуванні (напр., фізич. Універсальний словник-енциклопедія