гниличка
ГНИЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш, до гнили́ця.
Він добув з-за пазухи гниличку і тикав її Прісьці в рот (Л. Укр., III, 1952, 639);
Любий брате, визріває дичка, Груші ударяють у спориш. Визбираю в пелену гнилички, Тільки ти вже поруч не стоїш (Забашта, Вибр., 1958, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гниличка — гнили́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гниличка — -и, ж. Зменш. до гнилиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гниличка — ГНИЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до гнили́ця. Він добув з-за пазухи гниличку і тикав її Прісьці в рот (Леся Українка); Любий брате, визріває дичка, Груші ударяють у спориш. Визбираю в пелену гнилички, Тільки ти вже поруч не стоїш (Л. Забашта). Словник української мови у 20 томах
- гниличка — див. гнилий Словник синонімів Вусика
- гниличка — Гнили́чка, -чки, -чці; -чки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гниличка — Гниличка, -ки ж. ум. отъ гнилиця. Словник української мови Грінченка