1. Словник української мови в 11 томах

годованка

ГОДО́ВАНКА, и, ж. Жін. до годо́ванець.

А сам [старий козак], Настусю піджидав Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Шевч., II, 1953, 164);

Тетяна спритно метушилася серед своїх годованок [корів]. Розподілила січку по кормушках, потім скребла, чистила, доводячи до блиску шерсть на одутлих боках тварин (Добр., Тече річка.., 1961, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годованка — годо́ванка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. годованка — -и. Жін. до годованець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годованка — ГОДО́ВАНКА, и, ж. Жін. до годо́ванець. Сина дав [сотник] у бурсу в Київ обучатись, А сам Настусю піджидав Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Т. Шевченко); – Бідна моя дитино! – говорила стара жінка, голублячи свою укохану годованку (А. Словник української мови у 20 томах
  4. годованка — Годо́ванка, -нки, -нці; -ванки, -ванок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. годованка — Годованка, -ки ж. Воспитанница, вскормленница. Шевч. 493; КС. 1885. ІІІ. 550. Словник української мови Грінченка