1. Словник української мови в 11 томах

годівля

ГОДІ́ВЛЯ, і, ж. Те саме, що годува́ння.

[Чоловік:] Чи бач, який? почув про хліб розмову та про годівлю, то й собі: дай хліба! (Л. Укр., II, 1951, 138);

Збільшення надоїв — результат зразкового утримання і правильної годівлі худоби (Рад. Укр., 6. II, 1955, 2);

Він досяг того, що на певні сигнали, як от махання прапорцем, голуби зліталися на годівлю (Донч., І, 1956, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годівля — годі́вля іменник жіночого роду годування Орфографічний словник української мови
  2. годівля — -і, ж. Те саме, що годування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годівля — ГОДІ́ВЛЯ, і, ж. Те саме, що годува́ння. [Чоловік:] Чи бач, який? почув про хліб розмову та про годівлю, то й собі: дай хліба! (Леся Українка); Він досяг того, що на певні сигнали, як от махання прапорцем, голуби зліталися на годівлю (О. Словник української мови у 20 томах
  4. годівля — Годі́вля, -лі, -лею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. годівля — Годівля, -лі ж. Кормъ, кормленіе. На годівлю птиці треба багато зерна. Полт. Пішов він (вовк) уп'ять просити собі у Бога годівлі. Чуб. II. 126. Словник української мови Грінченка