годівля
ГОДІ́ВЛЯ, і, ж.
Те саме, що годува́ння.
[Чоловік:] Чи бач, який? почув про хліб розмову та про годівлю, то й собі: дай хліба! (Леся Українка);
Він досяг того, що на певні сигнали, як от махання прапорцем, голуби зліталися на годівлю (О. Донченко);
Годівля худоби провадилася за графіком, молодняк випоювався молоком, чергування на корівнику було регулярне (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- годівля — годі́вля іменник жіночого роду годування Орфографічний словник української мови
- годівля — -і, ж. Те саме, що годування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- годівля — Годі́вля, -лі, -лею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- годівля — ГОДІ́ВЛЯ, і, ж. Те саме, що годува́ння. [Чоловік:] Чи бач, який? почув про хліб розмову та про годівлю, то й собі: дай хліба! (Л. Укр., II, 1951, 138); Збільшення надоїв — результат зразкового утримання і правильної годівлі худоби (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
- годівля — Годівля, -лі ж. Кормъ, кормленіе. На годівлю птиці треба багато зерна. Полт. Пішов він (вовк) уп'ять просити собі у Бога годівлі. Чуб. II. 126. Словник української мови Грінченка