годівник
ГОДІВНИ́К, а́, ч.
Те саме, що годува́льник.
Старший син Василь, материна поміч, годівник сім'ї (К. Гордієнко);
Традиційно батько сприймається як годівник, який відповідає за прийняття рішень, як носій вищого авторитету (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- годівник — годівни́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- годівник — -а, ч., рідко. Те саме, що годувальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- годівник — ГОДУВА́ЛЬНИК (той, хто утримує кого-небудь), ГОДІВНИ́К рідше, ХЛІБОДА́Р уроч., ХЛІБОДА́ВЕЦЬ розм. Його артистична кар'єра скінчилася тим, що він став лише звичайним годувальником і опікуном своєї хоровитої матері (О. Словник синонімів української мови
- годівник — ГОДІВНИ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що годува́льник. Старший син Василь, материна поміч, годівник сім’ї (Горд., II, 1959, 16). Словник української мови в 11 томах