1. Словник української мови у 20 томах

годівниця

ГОДІВНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін.

Довго стояла [Марія Василівна] біля ставка, годувала лебедів з годівниці, навмисне влаштованої на березі (Б. Левін);

У присадибному кролівництві використовують годівниці, що нагадують чашку, лоток або бункер (з наук.-попул. літ.);

// Пристрій для підгодівлі птахів.

Діти виготовляли штучні гніздів'я, годівниці для птахів (з газ.);

// перен., зневажл. Про вигідну посаду, можливість мати зиск, не докладаючи зусиль.

Етика і мораль зводиться до боротьби за місце біля годівниці! (С. Процюк);

Військова система позолоченим хомутцем, здавалось би, навічно притягнула своїх запопадливих служителів до годівниці (з публіц. літ.).

2. рідко. Те саме, що годува́льниця.

До грудей годівниці, убраної гарно, припало З криком дитя (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

У народі кажуть: “Земля – годівниця, але й вона їсти просить” (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годівниця — Яка різниця між словами годівниця і годувальниця? Годівниця – пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці. “Доярки поставили перед правлінням вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях” (з газети). Годувальниця –... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. годівниця — годівни́ця 1 іменник жіночого роду пристрій годівни́ця 2 іменник жіночого роду, істота годувальниця Орфографічний словник української мови
  3. годівниця — ГОДІВНИЦЯ – ГОДУВАЛЬНИЦЯ Годівниця, -і, ор. -ею. Пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці. Годувальниця. 1. Жінка, яка годує грудьми дитину. 2. Та, яка утримує або годує і доглядає когось. Літературне слововживання
  4. годівниця — -і, ж. 1》 Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін. 2》 перен., розм. Структура, установа, проект і т. д., що дають змогу заможно жити ледацюгам, неробам, невігласам. 3》 рідко. Жін. до годівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. годівниця — ГОДІВНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін. Доярки поставили перед правлінням [колгоспу] вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях (Колг. Укр., З, 1961, 271). 2. рідко. Жін. до годівни́к. Словник української мови в 11 томах