годівниця
ГОДІВНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін.
Доярки поставили перед правлінням [колгоспу] вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях (Колг. Укр., З, 1961, 271).
2. рідко. Жін. до годівни́к.
У народі кажуть: «Земля — годівниця, але й вона їсти просить» (Рад. Укр., 31.1 1963, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- годівниця — Яка різниця між словами годівниця і годувальниця? Годівниця – пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці. “Доярки поставили перед правлінням вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях” (з газети). Годувальниця –... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- годівниця — годівни́ця 1 іменник жіночого роду пристрій годівни́ця 2 іменник жіночого роду, істота годувальниця Орфографічний словник української мови
- годівниця — ГОДІВНИЦЯ – ГОДУВАЛЬНИЦЯ Годівниця, -і, ор. -ею. Пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці. Годувальниця. 1. Жінка, яка годує грудьми дитину. 2. Та, яка утримує або годує і доглядає когось. Літературне слововживання
- годівниця — -і, ж. 1》 Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін. 2》 перен., розм. Структура, установа, проект і т. д., що дають змогу заможно жити ледацюгам, неробам, невігласам. 3》 рідко. Жін. до годівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- годівниця — ГОДІВНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін. Довго стояла [Марія Василівна] біля ставка, годувала лебедів з годівниці, навмисне влаштованої на березі (Б. Словник української мови у 20 томах