гожий
ГО́ЖИЙ, ГОЖ, а, е.
1. нар.-поет. Гарний на вроду; вродливий (про людину).
Ой, не жаль би мені воза, мені воза, Коли б дівка була гожа, була гожа! (Укр.. пісні, II, 1955, 211);
Не призналася [учителька], що вже не раз проводила очима цього.. гожого хлопця (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 70);
Як один, ідем ми, кожний дуж і гож. То моя шахтарська молодість проходить, смугла і рум’яна, по стежках із рож (Сос., Вибр., 1944, 249);
// Який мав привабливий вигляд; красивий (про предмет).
Процвітала рожа Супроти вікна, Запашна та гожа, Пишна та рясна! (Граб., І, 1959, 162);
// Чистий, свіжий (про воду).
Бувай здорова як риба, гожа як вода, весела як весна, робоча як бджола, багата як земля (Укр.. присл.., 1955, 309).
2. розм. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору року).
Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Гонч., Вибр., 1959, 273);
Видно, буде добрий урожай, Бо такий хороший, гожий май! (Вирган, В розп. літа, 1959, 187).
3. розм. Який годиться для чого-небудь; придатний.
-Хоча й [хоч] ця позиція для пострілів і гожа, — зауважив Чарнецький,— але захисту для гармат тут нема й дати його неспромога, а се небезпечно (Стар., Облога.., 1961, 41);
Оце ж то теє: на, небоже, Те, що мені не гоже (Гл., Вибр., 1957, 38);
— А ми вже старі та й до колгоспу не гожі. — Так я гожий, — вихватився Василь (Чорн., Потік.., 1956, 29);
Каже брат: — До армії ти, звичайно, гож! Ну, а дома з матір’ю залишиться хто ж? (Бичко, Вогнище, 1959, 91).
Значення в інших словниках
- гожий — го́жий прикметник Орфографічний словник української мови
- гожий — (на вроду) ГАРНИЙ; (- погоду) ясний, теплий, соняшний, погожий, годяний, погідний, погідливий; (до праці) ГОДЯЩИЙ. Словник синонімів Караванського
- гожий — гож, -а, -е. 1》 нар.-поет. Гарний на вроду; вродливий (про людину). || Який має привабливий вигляд; красивий (про предмет). || Чистий, свіжий (про воду). 2》 розм. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору року). 3》 розм. Який годиться для чого-небудь; придатний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гожий — ГО́ЖИЙ, ГОЖ, а, е. 1. нар.-поет. Гарний на вроду; вродливий (про людину). Ой, не жаль би мені воза, мені воза, Коли б дівка була гожа, була гожа! (з народної пісні); Як один, ідем ми, кожний дуж і гож. Словник української мови у 20 томах
- гожий — гожий : ◊ гожа як ла́ня → ланя Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гожий — див. вродливий Словник синонімів Вусика
- гожий — ВІДПОВІ́ДНИЙ (який задовольняє певні вимоги, відповідає певним умовам), ВИ́ГІДНИЙ, НАЛЕ́ЖНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ, ПІДХОДЯ́ЩИЙ розм., ГО́ЖИЙ розм., ПРИГО́ЖИЙ розм., ЗДА́ТНИЙ розм., ПРИГІ́ДНИЙ розм. рідше, ГОДЯ́ЩИЙ розм. рідко, ЗДА́ЛИЙ діал. Словник синонімів української мови
- гожий — Го́жий, -жа, -же; го́жі, -жих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гожий — Гожий, -а, -е 1) Хорошій, красивый. Ой мій сину гожий, женися небоже! Ном. Така красна, коби рожа, як тополя, така гожа. Чуб. ІІІ. 38, 2) = погожий 1. Гожа вода. 3) Благопріятный, удобный. Гожого часу підожду. Звінчав дітки однолітки в гожий час. н. Словник української мови Грінченка