голизна
ГОЛИ́ЗНА, и́зни́, ж. Абстр. ім. до го́лий.
— Що з того, що я бурлакую, гірко працюючи? Що я маю з того?.. Свята голизна та й годі!.. (Коцюб., І, 1955, 140);
Мохи зеленими лишаями покривали голизну репаного каміння (Ле, Клен. лист, 1960, 88);
Всі образи і думки десь розпливлися, розтанули, як далечінь у тумані. І ось тільки зараз постали перед ним в усій своїй жахливій голизні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 586).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голизна — голи́зна́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- голизна — -изни, ж. Абстр. ім. до голий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голизна — ГОЛИ́ЗНА́, и́зни́, ж. Якість за знач. го́лий. – Що з того, що я бурлакую, гірко працюючи? Що я маю з того?.. Свята голизна та й годі!.. (М. Словник української мови у 20 томах
- голизна — ГОЛИ́ЗНА́ (відсутність одягу, покриття), НАГОТА́ заст. Перед ним.. стояв Швейк, зовсім голий, цнотливо покриваючи свою голизну милицями (переклад С. Масляка); — Хоч би наготу свою прикрила, — тихо вилаявся дід і обережно, щоб не розбудити, пішов горою (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови