1. Словник української мови в 11 томах

голковколювання

ГОЛКОВКО́ЛЮВАННЯ, я, с. Метод лікування вколюванням спеціальних срібних або стальних голок в певні місця, точки тіла.

Після ряду дослідів над кролями працівники Янанської лікарні почали лікувати хворих на тяжкі форми грипу за допомогою голковколювання (Веч. Київ, 6.1 1960, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голковколювання — голковко́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. голковколювання — (голкоуколювання), -я, с. Метод лікування вколюванням спеціальних срібних або стальних голок у певні місця, точки тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голковколювання — ГОЛКОВКО́ЛЮВАННЯ, я, с. Метод лікування вколюванням спеціальних срібних або сталевих голок у визначені місця, точки тіла; акупунктура. Ще з давніх-давен східні лікарі успішно лікували деякі хвороби голковколюванням (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах