головництво
ГОЛО́ВНИЦТВО, а, с., діал. Кримінальний злочин; кримінальщина.
Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Федьк., Буковина, 1950, 93);
— Люди, опам’ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (Козл., Ю. Крук, 1957, 75).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- головництво — голо́вництво іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- головництво — -а, с. 1》 У Давній Русі – грошовий викуп, що його сплачує убивця (головник) родичам вбитого. 2》 діал. Кримінальний злочин; кримінальщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- головництво — ГОЛО́ВНИЦТВО, а, с., зах. Кримінальний злочин. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Ю. Федькович); – Люди, опам'ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (П. Козланюк); Вепрові шкода стало Веселого Долу, і він пішов на головництво – укоротив віку Жаданові (Д. Міщенко). Словник української мови у 20 томах
- головництво — ЗЛО́ЧИН (суспільно небезпечна дія, що чинить, заподіює зло людям), ЗЛОЧИ́НСТВО, ЗЛОДІЯ́ННЯ книжн., ПЕРЕ́СТУП заст.; КРИМІНА́Л розм., КРИМІНА́ЛЬЩИНА розм., ГОЛО́ВНИЦТВО діал. (карний злочин). — Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (О. Словник синонімів української мови
- головництво — Головництво, -ва с. Уголовное преступленіе, уголовщина, убійство. Шух. І. 33. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума. Федьк. Словник української мови Грінченка