голодний

ГОЛО́ДНИЙ, а, е.

1. Який відчуває голод (у 1 знач.).

Хто голий, голодний під тином сидить? (Шевч., І, 1951, 41);

Між хатами никають голодні кози, смикають стріхи корови (Н.-Лев., І, 1956, 50);

Голодні горобці цвірінькали, як діти (Рильський, II, 1946, 230);

// Який виражає голод.

Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (Горд., II, 1959, 197);

*Образно. А тут, серед поля, скиглить.. люд свою голодну пісню… (Мирний, І, 1954, 344);

// у знач. ім. голо́дний, ного, ч. Той, хто відчуває голод, постійно голодує.

Голодний у степу знайшов Мішок з шагами. Узяв — і кинув геть: — Я думав — з сухарями! (Бор., Тв., 1957, 144).

2. Який настав від голоду; викликаний голодом.

— Так отсе так, руки поскладавши та ями покопавши, так і дожидати голодної смерті? — казала громада (Кв.-Осн., II, 1956, 126);

То був справжній голод, голодне лихо, що примушувало про все на світі забувати (Мирний, IV, 1955, 255);

Спалахнула різачка, голодний тиф, а сиверяни тільки головами хитали й говорили, пихкаючи люльками: — Що ж воно, панове, буде? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48).

3.Бідний на хліб та інші продукти харчування; неврожайний.

Для мене, здається, готувався до свята справжній бенкет, так наче я.. приїхав з голодного краю (Коцюб., II, 1955, 358);

А через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (Стельмах, Хліб.., 1959, 19).

4. розм. Який не задовольняє потреби в їжі; недостатній.

— Ясь виїв аж дві тарілки борщу, а мама сміються та кажуть: мабуть, тебе жінка держить на голодному столі, — говорила далі щебетуха (Н.-Лев., І, 1956, 151);

Виснажені голодним пайком на Західному фронті, вони [німецькі солдати] прийшли сюди, ніяк не можучи наситити жадобу свого зіпсованого шлунка (Кол., На фронті… 1959, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

голодний

Значення в інших словниках