голодний

ГОЛО́ДНИЙ, а, е.

1. Який відчуває голод (у 1 знач.).

Хто голий, голодний під тином сидить? (Т. Шевченко);

Між хатами никають голодні кози, смикають стріхи корови (І. Нечуй-Левицький);

Голодні горобці цвірінькали, як діти (М. Рильський);

// Який виражає голод.

Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (К. Гордієнко);

* Образно. Тут, серед поля, скиглить .. люд свою голодну пісню... (Панас Мирний);

// у знач. ім. голо́дний, ного, ч. Той, хто відчуває голод, постійно голодує.

Голодний у степу знайшов Мішок з шагами. Узяв – і кинув геть: – Я думав – з сухарями! (Л. Боровиковський);

– Вгостити голодного вечерею не гріх, – сказала Явдоха (Валерій Шевчук).

2. Який настав від голоду; викликаний голодом.

То був справжній голод, голодне лихо, що примушувало про все на світі забувати (Панас Мирний);

Спалахнула різачка, голодний тиф, а сіверяни тільки головами хитали й говорили, пихкаючи люльками: – Що ж воно, панове, буде? (З. Тулуб).

3. Бідний на хліб та інші продукти харчування; неврожайний.

Пригадую голодні роки моєї батьківщини, коли будучи малим, босим і обідраним, я цілими годинами просиджував у затоці річки в очеретах, намагаючись піймати кілька рибок матері на обід (У. Самчук);

Через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (М. Стельмах).

4. розм. Недостатній для задоволення потреби в їжі.

– Я підожду, – охоче запропонував братові, бо й мені не хотілось додому, до голодного столу, до материного бідкання про шматок хліба на вечерю (А. Михайленко).

5. чого, на що, перен. Який жадає, прагне чого-небудь; спраглий.

Який він голодний! Він страшенно голодний на слово мистецьке, на книгу, на літературу, якої він не читав, але страшенно хоче читати (І. Багряний);

Таке воно [сиротя] було голодне ласки та теплого слова, що не встояло, бідолашне, і погодилося піти за мною (Ірина Вільде);

// Який потребує задоволення духовних потреб.

Наситив Він [Бог] спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– У мене тепер душа голодна, правди шукає (Дніпрова Чайка);

// у знач. ім. голо́дні, них, мн. Ті, що потребують задоволення духовних потреб.

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Голо́дна кутя́ див. кутя́;

Голо́дна смерть див. смерть;

Голо́дний пайо́к див. пайо́к;

Сиді́ти голо́дним (голо́дний) див. сиді́ти.

◇ (1) Голо́дний і го́лий – дуже бідний.

Будуть з мене, молодого, Козаки сміятись. Оженився, вони скажуть, Голодний і голий, Занапастив, нерозумний, молодую волю (Т. Шевченко);

(2) Голо́дний і холо́дний – той, хто зазнає злигоднів, нестатків.

Не спали голодні й холодні, котрим денний заробіток не приніс ні шматка хліба (Панас Мирний);

(3) На голо́дному пайку́, зі сл. стояти, бути – маючи зовсім недостатню кількість чого-небудь.

Установили в цеху нову пилораму, а склад сировини не встигає подавати деревину, і пилки стоять на голодному пайку (С. Чорнобривець).