1. Словник української мови в 11 томах

голодуючий

ГОЛОДУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до голодува́ти.

Вміст ростових речовин у листках голодуючих на азот рослин був у десять разів меншим, ніж в листках рослин з нормальним азотним живленням (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 19);

// У знач. прикм.

Всипали двір [єпископа] голодуючі люди. Але на злидні та горе чуже Жмикрут отой споглядав байдуже (Граб., І, 1959, 240);

// у знач. ім. голоду́ючий, чого, ч. Той, хто голодує (у 1 знач.).

Голодуючі часто придибували в монастир умирати. Але було суворе розпорядження ігумені — нікому не давати й крихти хліба (Донч., III, 1956, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голодуючий — голоду́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. голодуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до голодувати. || у знач. прикм. || у знач. ім. голодуючий, -чого, ч. Той, хто голодує (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голодуючий — ГОЛОДУ́ЮЧИЙ, а, е. Який страждає від голоду (у 1, 2 знач.). Всипали двір голодуючі люди. Але на злидні та горе чуже Жмикрут отой споглядав байдуже (П. Грабовський); Голодуюче населення живилося травою й березовою корою (з навч. літ.); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  4. голодуючий — див. голодний Словник синонімів Вусика