1. Великий тлумачний словник сучасної мови

голодуючий

голоду́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до голодувати.

|| у знач. прикм.

|| у знач. ім. голодуючий, -чого, ч. Той, хто голодує (у 1 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голодуючий — голоду́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. голодуючий — ГОЛОДУ́ЮЧИЙ, а, е. Який страждає від голоду (у 1, 2 знач.). Всипали двір голодуючі люди. Але на злидні та горе чуже Жмикрут отой споглядав байдуже (П. Грабовський); Голодуюче населення живилося травою й березовою корою (з навч. літ.); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  3. голодуючий — див. голодний Словник синонімів Вусика
  4. голодуючий — ГОЛОДУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до голодува́ти. Вміст ростових речовин у листках голодуючих на азот рослин був у десять разів меншим, ніж в листках рослин з нормальним азотним живленням (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 19); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах