1. Словник української мови в 11 томах

голубіти

ГОЛУБІ́ТИ, і́є, недок.

1. Виділятися своїм голубим кольором; виднітися (про що-небудь голубе).

Крізь дерева голубіє дах якогось будинку (Вас., Вибр., 1950, 29);

Дніпро голубів, звиваючись стрічкою в луках (Скл., Орл. крила, 1948, 6).

2. Ставати голубим.

Небо почало швидко голубіти і незабаром місто набуло майже весняного святкового вигляду… (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 311);

— У річок, як і в людей, час від часу змінюється настрій. Ясно — голубіють, похмарить — темніють… (Гончар, І, 1954, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голубіти — голубі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. голубіти — ГОЛУБІТИ – ГОЛУБІШАТИ Голубіти. Ставати голубим, голубішим; виділятися голубим кольором, виднітися (про щось голубе). На сході ледве помітно починає голубіти небо – вже скоро почнеться світанок (В. Літературне слововживання
  3. голубіти — -іє, недок. 1》 Вирізнятися своїм голубим кольором; виднітися (про що-небудь голубе). 2》 Набувати голубого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голубіти — ГОЛУБІ́ТИ, і́є, недок. 1. Виділятися своїм голубим кольором; виднітися (про що-небудь голубе). Крізь дерева голубіє дах якогось будинку (С. Васильченко); Дніпро голубів, звиваючись стрічкою в луках (С. Скляренко). 2. Ставати голубим. Словник української мови у 20 томах
  5. голубіти — ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ... Словник синонімів української мови
  6. голубіти — Голубіти, -бію, -єш гл. Быть голубымъ, голубѣться. По над маківками метелики в'ються і скрізь проти сонця ясно голубіють. О. 1861. XI. 14. Словник української мови Грінченка