1. Словник української мови в 11 томах

гомінка

ГОМІ́НКА, и, ж., діал. Гомін (у 1 знач.).

Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (Вас., І, 1959, 360).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомінка — -и, ж., рідко. Розмова, бесіда. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гомінка — ГОМІ́НКА, и, ж., діал. Гомін (у 1 знач.). Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  3. гомінка — див. мова Словник синонімів Вусика
  4. гомінка — Гомінка, -ки ж. Разговоръ. Один парубок хотів погомоніть з дівчиною.... почав так: «Чи ваші кури несуться?» — Несуться. — «І наша одна сіра несеться». Тілько й гомінки було. Грин. І. 230. Словник української мови Грінченка