гомінка
ГОМІ́НКА, и, ж., діал.
Гомін (у 1 знач.).
Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомінка — -и, ж., рідко. Розмова, бесіда. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомінка — див. мова Словник синонімів Вусика
- гомінка — ГОМІ́НКА, и, ж., діал. Гомін (у 1 знач.). Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (Вас., І, 1959, 360). Словник української мови в 11 томах
- гомінка — Гомінка, -ки ж. Разговоръ. Один парубок хотів погомоніть з дівчиною.... почав так: «Чи ваші кури несуться?» — Несуться. — «І наша одна сіра несеться». Тілько й гомінки було. Грин. І. 230. Словник української мови Грінченка