гомінкий
ГОМІНКИ́Й, а́, е́.
Те саме, що гомінли́вий.
Ось він [ліс], великий, .. гомінкий! (І. Франко);
В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (М. Коцюбинський);
Вулиці гомінкі, повні народу, дітей і підлітків (Остап Вишня);
Ночувати доводилося десь у горах чи біля гомінких водоспадів Кзил-Су (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомінкий — гомінки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- гомінкий — ГОМІНЛИВИЙ, ГАЛАСЛИВИЙ, шумливий; (- людину) ГОВІРКИЙ. Словник синонімів Караванського
- гомінкий — -а, -е. Те саме, що гомінливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомінкий — див. балакучий; шумливий Словник синонімів Вусика
- гомінкий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
- гомінкий — Гомінки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гомінкий — ГОМІНКИ́Й, а́, е́. Те саме, що гомінли́вий. В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (Коцюб., І, 1955, 311); Вулиці гомінкі, повні народу, дітей і підлітків (Вишня, І, 1956, 327)... Словник української мови в 11 томах
- гомінкий — Гомінкий, -а, -е Громко говорящій, звучный. Торжища гомінкі. К. ДЗ. 6. Словник української мови Грінченка