1. Словник синонімів Караванського

гомінкий

ГОМІНЛИВИЙ, ГАЛАСЛИВИЙ, шумливий; (- людину) ГОВІРКИЙ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомінкий — гомінки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гомінкий — -а, -е. Те саме, що гомінливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гомінкий — ГОМІНКИ́Й, а́, е́. Те саме, що гомінли́вий. Ось він [ліс], великий, .. гомінкий! (І. Франко); В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (М. Словник української мови у 20 томах
  4. гомінкий — див. балакучий; шумливий Словник синонімів Вусика
  5. гомінкий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. гомінкий — Гомінки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гомінкий — ГОМІНКИ́Й, а́, е́. Те саме, що гомінли́вий. В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (Коцюб., І, 1955, 311); Вулиці гомінкі, повні народу, дітей і підлітків (Вишня, І, 1956, 327)... Словник української мови в 11 томах
  8. гомінкий — Гомінкий, -а, -е Громко говорящій, звучный. Торжища гомінкі. К. ДЗ. 6. Словник української мови Грінченка