гомінко
ГО́МІНКО.
Присл. до гомінки́й.
Настав справжній ранок,.. у відчинену кватирку зразу ж жваво й гомінко заспівало птаство і вдарило густим весняним ароматом – свіжим духом трухлявого листу, землі й молодого зела (М. Івченко);
// у знач. пред.
В хаті гомінко і жарко (А. Малишко);
Там, усередині, було гомінко, перелунювались веселі голоси (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомінко — го́мінко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гомінко — Присл. до гомінкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомінко — ГО́МІНКО. Присл. до гомінки́й; // у знач. присудк. сл. Ще тільки світає, а на тваринницькому подвір’ї людно, гомінко (Рад. Укр., 28.УІІІ 1959, 2). Словник української мови в 11 томах