1. Словник української мови в 11 томах

гомінко

ГО́МІНКО. Присл. до гомінки́й;

// у знач. присудк. сл.

Ще тільки світає, а на тваринницькому подвір’ї людно, гомінко (Рад. Укр., 28.УІІІ 1959, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомінко — го́мінко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. гомінко — Присл. до гомінкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гомінко — ГО́МІНКО. Присл. до гомінки́й. Настав справжній ранок,.. у відчинену кватирку зразу ж жваво й гомінко заспівало птаство і вдарило густим весняним ароматом – свіжим духом трухлявого листу, землі й молодого зела (М. Івченко); // у знач. пред. Словник української мови у 20 томах