гороб’ячий

ГОРОБ’Я́ЧИЙ, а, е. Те саме, що гороби́ний.

— Я враз нагледів під вікнами другого поверху гороб’ячі гнізда (Сміл., Сашко, 1954, 5);

*Образно. — Ну, так хто — кого? — не обертаючись, щоб не розсміятися з гороб’ячої завзятості Кушніра, питає Свирид (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 11);

*У порівн. Скрізь веселе товариство — Вовка, Вітя, Слава, Юрко — галасливі, мов гороб’яча зграя (Ів., Таємниця, 1959, 113).