городки
ГОРОДКИ́, і́в, мн. (одн. городо́к, дка́, ч.).
1. Спортивна гра, суть якої полягає в змаганні двох команд по 5 чоловік у кожній, що намагаються меншим числом ударів вибити з го́рода (у 2 знач.) всі наявні фігури; скраклі.
У хатах пустіло, на дворі піднімався гук. Там уже строїлися одні в городки, другі в зайця, треті в свинки (Мирний, IV, 1955, 113);
Широкого розповсюдження гра в городки набула в роки Радянської влади (Спорт.., 1958, 76).
2. Круглі дерев’яні цурки для цієї гри; скраклі.
Городки робляться з твердого дерева, здебільшого з берези.
3. тільки мн. Вишитий або змережаний візерунок у вигляді зубців.
Змережування городками вживається в тих же місцевостях, де й змережування черв’ячком. Вишивають городки різними кольорами (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 40).
Значення в інших словниках
- городки — городки́ множинний іменник гра Орфографічний словник української мови
- городки — -ів, мн. (одн. городок, -дка, ч.). 1》 Спортивна гра, суть якої полягає в змаганні двох команд по 5 чоловік у кожній, що намагаються меншим числом ударів вибити з города всі наявні фігури; скраклі. 2》 Круглі дерев'яні цурки для цієї гри; скраклі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- городки — ГОРОДКИ́, і́в, мн. 1. Спортивна командна гра, яка полягає в тому, що гравці намагаються меншим числом ударів вибити з города (у 2 знач.) циліндричні дерев'яні цурки, складені у вигляді різних фігур; скраклі. У хатах пустіло, на дворі піднімався гук. Словник української мови у 20 томах
- городки — ГОРОДКИ́ (спортивна гра з дерев'яними цурками), СКРА́КЛІ. На дворі піднімався гук. Там уже строїлися одні в городки, другі — в зайця, треті в свинки (Панас Мирний); У скраклі гуляють меткі хлопчаки (І. Нехода). Словник синонімів української мови
- городки — (укр.) 1. Цегляний орнамент у вигляді зубчастого зиґзаґа (порівн. бігунець). Використовувався також при виконанні керамічних виробів. 2. Ступінчасті кронштейни під карнизом, які розширяються вгору. Архітектура і монументальне мистецтво