1. Словник української мови в 11 томах

гостровухий

ГОСТРОВУ́ХИЙ, а, е. Із загостреними вгорі вухами.

Немов з морської хвилі, виринули дві гостровухі голови. За ними в човнах дві фігури (Вас., 1, 1959, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостровухий — гострову́хий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гостровухий — -а, -е. Із загостреними вгорі вухами. || у знач. ім. Біс, чорт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостровухий — ГОСТРОВУ́ХИЙ, а, е. Із загостреними вгорі вухами. Немов з морської хвилі, виринули дві гостровухі голови. За ними в човнах дві фігури (С. Васильченко); На зарослому споришевому подвір'ї біля криниці в упряжі нетерпеливились добрі гостровухі коні (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах