1. Словник української мови в 11 томах

гранчастий

ГРАНЧА́СТИЙ, а, е. Який має грані, з гранями ( див. грань¹ 2).

Проміння од свічок.. блищало веселими іскрами на гранчастій різаній затичці, на чистих, прозорих боках графина (Н.-Лев., І, 1956, 118);

Жінки та дівчата нарізають гранчасті корпуси гранат-«лимонок» (Кучер, Чорноморці, 1956, 471);

*Образно. Гойдаються під скелею гранчасті хвилі, рокочуть, дихають важко й ритмічно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гранчастий — гранча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гранчастий — -а, -е. Який має грані, з гранями (див. грань I 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гранчастий — ГРАНЧА́СТИЙ, а, е. Який має грані, з гранями (див. грань¹ 2). Проміння од свічок .. блищало веселими іскрами на гранчастій різаній затичці, на чистих, прозорих боках графина (І. Нечуй-Левицький); Гречка .. вже відцвітала. Словник української мови у 20 томах
  4. гранчастий — Гранча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гранчастий — Гранчастий, -а, -е Многогранный, граненый. Гранчаста пляшка. Св. Л. 226. Баня виведена скругла-гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша. Св. Л. 25. Словник української мови Грінченка