греки
ГРЕ́КИ, ів, мн. (одн. грек, а, ч.; греча́нка, и і греки́ня, і, ж.). Народ, що становить основне населення Греції.
Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена, як древні греки називали наш Дніпро, мандрував історик Геродот (Жур., Звич. турботи, 1960, 17);
Той чоловік був грек, Христофор Хрисанфович Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 363);
Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян (Л. Укр., V, 1956, 413);
Смаглява гречанка в Піреї У черзі стоїть біля трапу (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 93).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- греки — -ів, мн., (одн. грек, -а, ч.; гречанка, -и і грекиня, -і, ж.). Народ, що становить основне населення Греції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Греки — Гре́ки іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- греки — Індоєвроп. народ, який з 2000 до н.е. заселяв територію пізнішої Греції; перша хвиля ймовірно розділилася на ахейців та іонійців; дорійці прибували поступово з XIII ст. до н.е.; назва г. (ймовірно від племені грайкой) запроваджена римлянами; самоназва елліни. Універсальний словник-енциклопедія