гривеник
ГРИ́ВЕНИК, а, ч., розм., заст. Срібна монета в десять копійок.
Німець, радий, пообіцяв ще гривеника накинути на чоловіка, коли всі й далі так щиро робитимуть (Мирний, IV, 1955, 246);
Падали в кобзарів бриль мідяки, срібні гривеники (Бурл., О. Вересай, 1959, 56);
*У порівн. Рибка блисне на сонці, як новенький гривеник (Донч., VI, 1957, 68).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гривеник — гри́веник іменник чоловічого роду 10 копійок арх. Орфографічний словник української мови
- гривеник — -а, ч., розм., заст. Срібна монета в десять копійок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гривеник — Гри́веник і гри́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гривеник — Гривеник, -ка м. Гривенникъ, монета въ 10 коп. Словник української мови Грінченка