грошик
ГРО́ШИК, а, ч. Пестл. до гріш.
Катря зайчика знайшла, Калача йому дала, А для діток — грошик мідний — Хай харчів їм купить, бідний (Перв., Райдуга.., 1960, 57);
Мені нема чого переїжджати: тут моя дідизна, тут моя земля. Я з грошика і з кошика жити не можу (Стельмах, II, 1962, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грошик — гро́шик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- грошик — -а, ч. Пестл. до гріш. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грошик — пла́кали гро́ші (гро́шики), перев. чиї. Не справдилися сподівання у зв’язку з затратами, на одержання прибутку, якихось коштів і т. ін. Плакали ваші гроші. Фразеологічний словник української мови
- грошик — Грошик, -ка м. 1) ум. отъ гріш. 2) грошики. Деньги. З Німеччини йде, грошики несе. Чуб. III. 287. Словник української мови Грінченка