грубник

ГРУ́БНИК, а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін.

Грубники, годинами не раз пересиджуючи при печах,.. мали повну можливість шпіонувати й доносити своїм товаришам [арештантам] усе, що діється в канцелярії (Фр., VI, 1951, 189);

Влітку він працював на полі, а взимку — за грубника на гуральні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грубник — гру́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. грубник — -а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грубник — Опалювач, паляч, палій, див. кочегар Словник чужослів Павло Штепа
  4. грубник — ОПА́ЛЮВАЧ (робітник, який палить у грубах, печах і т. ін.), ГРУ́БНИК, ТОПИ́ЛЬНИК рідко, ПІЧКУ́Р діал.; КОЧЕГА́Р, ПАРОВИ́ЧНИК розм. (перев. при парових казанах). У колгоспі організована парниково-теплична бригада, до складу якої входять.. Словник синонімів української мови
  5. грубник — Грубник, -ка м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = пригрубник? (чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. см. пригрубник. Словник української мови Грінченка