грубник

ОПА́ЛЮВАЧ (робітник, який палить у грубах, печах і т. ін.), ГРУ́БНИК, ТОПИ́ЛЬНИК рідко, ПІЧКУ́Р діал.; КОЧЕГА́Р, ПАРОВИ́ЧНИК розм. (перев. при парових казанах). У колгоспі організована парниково-теплична бригада, до складу якої входять.. (п'ять) опалювачів (із науково-популярної літератури); Не маючи жодного притулку, служили (бурлаки).. по винницях да ще по лазнях грубниками (П. Куліш); — Перш було чорти і на дривітні колоддя колють, чорти і пічкурами, чорти і за смолою (Г. Квітка-Основ'яненко); (Юнга:) Я скоро буду кочегаром, вже шарував топку (О. Корнійчук); На "Сміливому Звіробої" було тридцять матросів та паровичників (М. Трублаїні).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грубник — ГРУ́БНИК, а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін. Грубники, годинами не раз пересиджуючи при печах,.. мали повну можливість шпіонувати й доносити своїм товаришам [арештантам] усе, що діється в канцелярії (Фр. Словник української мови в 11 томах
  2. грубник — -а, ч. Робітник, що палить у грубах, печах і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грубник — Грубник, -ка м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = пригрубник? (чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. см. пригрубник. Словник української мови Грінченка
  4. грубник — гру́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. грубник — Опалювач, паляч, палій, див. кочегар Словник чужослів Павло Штепа