1. Словник української мови в 11 томах

грубіти

ГРУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати, робитися грубим (у 1, 2, 4, 5 знач.).

Вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Вовчок, VI, 1956, 251);

Хай знає [Віталик], що всю зиму ці чоботи міситимуть тут багнюку, обличчя червонітиме на стужі та на дощах, що руки її грубітимуть та тріскатимуться в роботі (Гончар, Тронка, 1963, 326).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грубіти — грубі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. грубіти — ГРУБІТИ – ГРУБШАТИ, ГРУБІШАТИ Грубіти. Ставати грубим, грубішим. Хай знає, що.. руки її грубітимуть та тріскатимуться в роботі (О.Гончар). Грубшати, грубішати. Ставати грубішим. З часом ті згуки грубшали, хрипіли, оберталися в рик (М. Літературне слововживання
  3. грубіти — -ію, -ієш, недок. Ставати, робитися грубим (у 1, 2, 4, 5 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грубіти — ГРУБІ́ТИ (ставати грубим), ГРУ́БНУТИ, ГРУБІ́ШАТИ, ГРУ́БШАТИ (ставати грубішим). Руки її грубітимуть та тріскатимуться в роботі, розносячи силос важкий та пригортаючи до грудей ягнят (О. Гончар); Дерево грубне (Словник... Словник синонімів української мови