1. Словник української мови в 11 томах

груз

ГРУЗ, у, ч., розм.

1. Вантаж, що перевозиться, переноситься або призначю для перевезення, перенесення.

І по щаблях каналів проносять груз строкатий З Онєги в Біле море трубасті кораблі (Бажан, Вибр., 1940, 137);

— А ви, дядьку, теж сильні? Цікаво, скільки ви на собі грузу понесете? (Тют., Вир, 1964, 248).

2. Подрібнене каміння, бита цегла і т. ін., що залишились після зруйнування чого-небудь.

Білий димок ліниво здіймався над грузом завалених стін (Коцюб., II, 1955, 93);

Ми столицю [Варшаву] підіймаєм з грузів, Ворогом зруйновану ущент (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. груз — груз іменник чоловічого роду залишки після зруйнування розм. Орфографічний словник української мови
  2. груз — -у, ч., заст. Бита цегла, щебінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. груз — 1. вантаж, тягар 2. це ринь Словник чужослів Павло Штепа
  4. груз — (-у) ч. мол. Беззмістовні розмова. Бо як так: політика і без "грузу"? (Книжник, 2001, № 6). Словник жарґонної лексики української мови
  5. груз — ВАНТА́Ж (речі, товари, які перевозять чи переносять або призначені для перевезення чи перенесення), ВАГА́, НАВАНТА́ЖЕННЯ рідше, ТЯГА́Р, ГРУЗ розм. рідко, ЛАДУ́НОК діал., НАБІ́Р діал.; НО́ША (річ, яку хтось несе). Словник синонімів української мови
  6. груз — Груз, -зу м. Битый кирпичъ, щебень. Оклипцював її (хату), грузом набив. Г. Барв. 53. Словник української мови Грінченка