1. Словник української мови в 11 томах

грум

ГРУМ, а, ч. Слуга, що верхи супроводить кого-небудь, або просто хлопчик-лакей.

Княгиня сама правила кіньми, запряженими у кабріолет, а ззаду сидів грум Іллюшка (Збірник про Кроп., 1955, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грум — грум іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. грум — -а, ч. Слуга, що верхи супроводить кого-небудь, або просто хлопчик-лакей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грум — Хлопчик-слуга, див. гарсон Словник чужослів Павло Штепа
  4. грум — (англ. groom) 1. Хлопчик-лакей. 2. Слуга, який супроводить хазяїна у його поїздці верхи чи в екіпажі (на козлах або позаду). Словник іншомовних слів Мельничука