грузько

ГРУ́ЗЬКО.

1. розм., рідко. Присл. до грузьки́й 2.

Колісник уклонився усім і, грузько ступаючи, пішов через хати (Мирний, ІII, 1954, 146);

Він з байдужим виглядом знизав плечима й грузько всівся на канапу (Панч, Синів.., 1959, 7).

2. у знач. присудк. сл. Про стан, коли можна загрузнути.

[Лев:] Тут не можна зайти по рибу. Мулко вельми, грузько (Л. Укр., III, 1952, 193);

В низинах після зливи було грузько (Донч., II, 1956, 51).