1. Словник української мови в 11 томах

грюкати

ГРЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Створювати сильний грюк, шум при ударах, поштовхах, коливаннях і т. ін.

Свистав вітер, грюкаючи віконницями (Фр., VIII, 1952, 145);

По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 253);

В хуторі стояло мало війська, в хату не набивалося бійців, і двері не грюкали раз по раз, як то бувало звичайно (Багмут, Записки.., 1961, 75);

// 3 силою стукати, бити по чому-небудь.

Антосьо сидів на призьбі та ногами грюкав (Свидн., Люборацькі, 1955, 95);

Знову грюкав по столу Риндін і намагався покрити своїм голосом гармидер (Донч., II, 1956, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грюкати — грю́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. грюкати — Грякати, хрьопати, хряпати; (по столу) стукати, стукотіти; грюкотіти, грюкотати. Словник синонімів Караванського
  3. грюкати — -аю, -аєш, недок., чим і без додатка. Створювати сильний грюк, шум під час ударів, поштовхів, коливань і т. ін. || З силою стукати, бити по чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грюкати — див. гриміти; стукати Словник синонімів Вусика
  5. грюкати — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. грюкати — Грю́кати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. грюкати — Грюкати, -каю, -єш гл. Стучать, грохотать. Не грюкай дверима. Словник української мови Грінченка