1. Словник української мови в 11 томах

грюкотати

ГРЮКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ГРЮКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. розм. Підсил. до грю́кати.

Із-під водяного плеса Підриваються колеса, Млин мій ходором іде 1 грюкоче, і гуде (Щог., Поезії, 1958, 195);

Її кожен раз страх нападав, як тілько зачинало грюкотіти (Мирний, IV 1955, 88);

Іноді вечорами він вибігав до міста й проходжувався під високими вікнами друкарні на вулиці Фрунзе, де грюкотіли, машини, млосно пахло фарбою (Кучер, Голод, 1961, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грюкотати — грюкота́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. грюкотати — -очу, -очеш і грюкотіти, -очу, -отиш, недок., розм. Підсил. до грюкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грюкотати — див. гриміти Словник синонімів Вусика
  4. грюкотати — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. грюкотати — Грюкота́ти, -чу́, -чеш и грюкоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. = грюкати. Стукотить-грюкотить, сто коней біжить. Словник української мови Грінченка