грюкотіння
ГРЮКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. грюкоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
От і місто вечірнім гамом Тебе знову з села стрічає, Бруківницею під ногами, Грюкотінням своїх трамваїв (Забашта, Нові береги, 1950,42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грюкотіння — грюкоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- грюкотіння — -я, с. Дія за знач. грюкотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грюкотіння — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови