грядка
ГРЯ́ДКА, и, ж. Оброблена, підготовлена для вирощування городніх культур земля.
З лівого боку чорніли грядки та невеличкий молодий вишник (Мирний, II, 1954, 166);
// Земля, признач. для вирощування городніх культур.
Мати щороку наймала грядку на городину (Вас., Незібр. тв., 1941, 157);
Весна! Господині копають грядки (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 108);
// чого. Смуга землі, на якій ростуть городні культури, квіти.
На городі, поміж грядками буряків, моркви й усякої городини, вилися доріжки (Н.-Лев., III, 1956, 232);
Вони в одному дворі знайшли грядку самосійних квітів і несли своїй Талі величезного осіннього букета (Ю. Янов., II, 1954, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грядка — гря́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гря́дки Орфографічний словник української мови
- грядка — [гр’адка] -дкие, д. і м. гр'адз'ц'і, мн. -дки, -док дв'і гр'адкие Орфоепічний словник української мови
- грядка — -и, ж. Оброблена, підготовлена для вирощування городніх культур земля. || Земля, признач. для вирощування городніх культур. || чого. Смуга землі, на якій ростуть городні культури, квіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грядка — Підмет (воза), — драбка Словник чужослів Павло Штепа
- грядка — (-и) ж. мол. Велика кількість чогось. ПСУМС, 19. Словник жарґонної лексики української мови
- грядка — див. Земля Словник синонімів Вусика
- грядка — ГРЯ́ДКА (земля, признач. для вирощування городини), ГРЯ́ДА рідше; ПЛЕ́СО діал. (прямокутної форми); ЛА́ТКА (чого — невелика ділянка для певної культури). Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Були в мене два городи — тепер нема й гряди (П. Словник синонімів української мови
- грядка — Гря́дка, -дки, -дці; -дки́, -до́к, -дка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грядка — 1. Смуга земля, засаджена квітами. 2. Неширока смуга скопаної землі на городі. Архітектура і монументальне мистецтво