грядка

гря́дка

-и, ж.

Оброблена, підготовлена для вирощування городніх культур земля.

|| Земля, признач. для вирощування городніх культур.

|| чого. Смуга землі, на якій ростуть городні культури, квіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грядка — гря́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гря́дки Орфографічний словник української мови
  2. грядка — [гр’адка] -дкие, д. і м. гр'адз'ц'і, мн. -дки, -док дв'і гр'адкие Орфоепічний словник української мови
  3. грядка — Підмет (воза), — драбка Словник чужослів Павло Штепа
  4. грядка — (-и) ж. мол. Велика кількість чогось. ПСУМС, 19. Словник жарґонної лексики української мови
  5. грядка — див. Земля Словник синонімів Вусика
  6. грядка — ГРЯ́ДКА (земля, признач. для вирощування городини), ГРЯ́ДА рідше; ПЛЕ́СО діал. (прямокутної форми); ЛА́ТКА (чого — невелика ділянка для певної культури). Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Були в мене два городи — тепер нема й гряди (П. Словник синонімів української мови
  7. грядка — Гря́дка, -дки, -дці; -дки́, -до́к, -дка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. грядка — ГРЯ́ДКА, и, ж. Оброблена, підготовлена для вирощування городніх культур земля. З лівого боку чорніли грядки та невеличкий молодий вишник (Мирний, II, 1954, 166); // Земля, признач. для вирощування городніх культур. Словник української мови в 11 томах
  9. грядка — 1. Смуга земля, засаджена квітами. 2. Неширока смуга скопаної землі на городі. Архітектура і монументальне мистецтво