1. Словник української мови в 11 томах

грянути

ГРЯ́НУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Раптово, з великою силою зазвучати, загриміти.

Грянув барабан, Мов о стіну горохом сипнув (Фр., X, 1954, 350);

Аж ось зразу понад головами грянула маршова (Мирний, III, 1954, 272);

Потім пісня грянула така, що не можна вдержатись (Довж., III, 1960, 460);

*У порівн. Пронеслася [чутка], як грім грянув (Мирний, II, 1954, 88);

// перех. З великою силою, дуже голосно заграти, заспівати що-небудь.

Оркестр дзвінко грянув туш (Ю. Янов., IV, 1959, 117).

2. неперех., перен. Раптово виникнути, зненацька, з великою силою розпочатися.

Не гадали Підлужане, що на них нещастя гряне; і Ревун не знав про лихо, що ішло на нього тихо (Мак., Вибр., 1954, 426);

З-за океану грянула чума (Літ. газ., 14. IX 1950, 1);

Грянула революція (Донч., II, 1956, 76).

3. неперех., діал. Ударити; ударитися; упасти.

— Отворіт, .. отворіт! — закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері (Фр., VIII, 1952, 199);

Баба рванулася та й головою грянула до стола. Кров потекла (Стеф., І, 1949, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грянути — гря́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. грянути — -ну, -неш, док. 1》 неперех. Раптово, з великою силою зазвучати, загриміти. || перех. З великою силою, дуже голосно заграти, заспівати що-небудь. 2》 неперех., перен. Раптово виникнути, зненацька, з великою силою розпочатися. 3》 неперех., діал. Ударити; ударитися; упасти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грянути — Вибухати, вибухнути, повибухати, гримати, гримнути, гриманути, вигримувати, вигримнути, загримати, згримувати, згримнути, зачинатися, зачатися, позачинатися, починатися, початися, лунати, залунати, пролунати, насуватися, насунутися, понасуватися... Словник чужослів Павло Штепа
  4. грянути — гря́нув грім. Щось сталося, відбулась якась подія. Це добре, що після того, як грянув грім, усі так вболіва́юче й емоційно стали захищати директора і себе (З журналу); Поки грім не грянув... Фразеологічний словник української мови
  5. грянути — ГУРКОТА́ТИ (створювати гуркіт), ГУРКОТІ́ТИ, ГРИМІ́ТИ, ГРИ́МАТИ, ГРИМОТА́ТИ, ГРИМОТІ́ТИ, ГРЮ́КАТИ, ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил. розм., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́КАТИ розм., ГОРГОТА́ТИ розм., ГОРГОТІ́ТИ розм., ГРЯ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. грянути — Грянути, -ну, -неш гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. ІІІ. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. ІІІ. 200. Словник української мови Грінченка