1. Словник української мови в 11 томах

гуд

ГУД, у, ч., рідко. Те саме, що гуді́ння.

Трактори орють — виповнили степ могутнім гудом моторів (Головко, І, 1957, 339);

Я чую темний гуд лісний, І шепіт втомлений ялини (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Гуд — Гуд прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. гуд — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови