1. Словник української мови в 11 томах

гугіт

ГУ́ГІТ, готу, ч. Дія за знач. гуготі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Все рідне, все — і навіть рогачі Здалися рідними, — і рідний гугіт Солом’яного полум’я в печі! (Рильський, Мости, 1948, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гугіт — гу́гіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гугіт — Гуготіння, стуготіння, стугоніння, стугін, сов. гул. Словник синонімів Караванського
  3. гугіт — -готу, ч. Дія за знач. гуготіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гугіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
  5. гугіт — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови