гулкий
ГУЛКИ́Й, а́, е́. Який створює гул.
Мов рої ті гулкі, Де і брались полки (Манж., Тв., 1955, 80);
Цей дерев’яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Гончар, Новели, 1954, 154);
І журавлів гулка навала Ключем віталася здаля (Мал., І, 1956, 261).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гулкий — гулки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- гулкий — -а, -е. Який створює гул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гулкий — Гучний, голосний, лункий, див. шумливий, громко Словник чужослів Павло Штепа
- гулкий — див. голосний Словник синонімів Вусика
- гулкий — ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови