1. Словник української мови в 11 томах

гульливий

ГУЛЬЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Який любить багато або довго гуляти.

Я маю втіху у вині В компанії гульливій, Знайомі радощі мені І в роздумі, і в співі (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 27);

*Образно. А кругле обличчя [Степана] вже встигло засмагнути під березневим сонцем і гульливими теплими вітрами, що котилися по степу (Коп., Подарунок, 1956, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гульливий — гульли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гульливий — -а, -е, нар.-поет. Який любить багато або довго гуляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гульливий — Гульли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)