гулятися
ГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. І. у що. Те саме, що гуля́ти 5.
У м’яча гулялися дівчатка (Тич., І, 1957, 201).
2. безос. Гуляти з охотою.
Як же бучно, як же втішно Всім гулялось на весіллі/ (Л. Укр., І, 1951, 373);
Ївга теж не часто одвідувала дочку, бо їй якось не гулялось і не сиділось в темній та похилій хаті Одарчиній (Л. Янов., І, 1959, 383).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гулятися — гуля́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гулятися — -яюся, -яєшся, недок., розм. 1》 у що. Те саме, що гуляти 5). 2》 безос. Гуляти з охотою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гулятися — ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм. Словник синонімів української мови
- гулятися — Гулятися, -ляюся, -єшся гл. 1) Играть чѣмъ. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? К. Іов. 92. 2) Безлично: гуляється, гулялося, возвр. в. отъ гуляти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Словник української мови Грінченка